якщо про походженн¤ Ївропейського фонетичного письма ми маЇмо б≥льш-менш точне у¤вленн¤, то в питанн≥ щодо шл¤х≥в запозиченн¤ алфав≥тного фонетичного способу письма в≥д народ≥в, що насел¤ли долину Ќ≥лу, Ї багато суперечливого.
‘≥н≥к≥йц≥ Ц народ, ¤кий не складав певноњ етн≥чноњ групи, були суднобуд≥вниками ≥ мореплавц¤ми. ¬они проживали на вузькому узбережж≥ —ередземного мор¤ вздовж Ћ≥ванського хребта. ѓхн≥ корабл≥ плавали по вс≥х в≥домих на той час мор¤х ≥ прокладали перш≥ траси до незнаних крањн.
” ф≥н≥к≥йських м≥стах були чудов≥ гаван≥, що спри¤ло швидкому розвитку торг≥вл≥. ‘≥н≥к≥йськ≥ корабл≥ вивозили до ≥нших крањн рибу, маслини, ол≥ю, вино, кедровий л≥с, л≥ванський дуб.
р≥м того, ф≥н≥к≥йц≥ вели транзитну торг≥влю, провоз¤чи м≥дь, ср≥бло та ≥нш≥ ц≥нн≥ товари. ” крањнах —тародавнього —ходу ≥ в греко-римському св≥т≥ ф≥н≥к≥йц≥ залишили по соб≥ славу безжальних работорговц≥в.
ћандруючи в чуж≥ крањ, ф≥н≥к≥йц≥ переймали там культуру ≥ мистецтво. ¬≥домо, наприклад, що ф≥н≥к≥йське мистецтво перебувало у велик≥й залежност≥ в≥д вав≥лонського ≥ Їгипетського, а також в≥д грецького. ‘≥н≥к≥йц≥ високо оц≥нили вигоди ≥ переваги, ¤к≥ принесло письмо Їгипт¤нам ≥ вав≥лон¤нам. «апозичивши њхнЇ письмо й удосконаливши його, вони створили власну абетку фонетичного письма. ¬она складалас¤ з приголосних л≥тер, тому њњ в≥днос¤ть до консонантних на в≥дм≥ну в≥д вокал≥зованих. ѕерш≥ спроби створити чисто фонетичний алфав≥т повТ¤зують ≥з завойовниками ™гипту г≥ксосами. ћабуть, в середин≥ ’≤≤≤ ст. до н. е. вони й створили вперше згадане письмо. Ѕагато документ≥в, повТ¤заних з ранн≥ми зразками ф≥н≥к≥йського фонетичного письма, знаходимо в околиц¤х стародавнього м≥ста Ѕ≥бл, з ¤кого греки вивозили пап≥рус. «в≥дси п≥шла грецька назва книги б≥блос ≥ терм≥ни б≥бл≥¤, б≥бл≥отека. √≥ксоси, запозичивши Їгипетськ≥ граф≥чн≥ зображенн¤ речей, ≥стот тощо, використали њх дл¤ створенн¤ л≥тер. ожне зображенн¤ стало водночас ≥ л≥терою, ¤кою починалось у г≥ксос≥в слово на позначенн¤ даноњ реч≥.
ќчевидно, що на ф≥н≥к≥йському фонетичному алфав≥т≥ позначивс¤ вплив Їгипетського ≥ вав≥лонського письма одночасно. ¬≥д першого ф≥н≥к≥¤ни запозичили звукову систему ≥ форму л≥тер, в≥д другого Ц пр¤ме накресленн¤ л≥н≥й. «ображенн¤ гол≥в, будинк≥в тощо у ф≥н≥к≥¤н перетворюютьс¤ на скорописн≥ знаки. –озкопки французьких археолог≥в у район≥ Ѕ≥бла у 1923 р. збагатили науку найдавн≥шим зразком ф≥н≥к≥йського письма; його знайшов французький Їгиптолог, археолог ѕ. ћонте. ÷е був напис на вапн¤ковому саркофаз≥ цар¤ јх≥рама з Ѕ≥бла. Ќаписанн¤ памТ¤тки в≥днос¤ть на к≥нець ’≤≤≤ ст. до н. е. Ќайдавн≥ший ф≥н≥к≥йський алфав≥т складавс¤ з 22 л≥тер.
ƒругим характерним зразком ф≥н≥к≥йського письма, що припадаЇ на к≥нець V≤≤≤ ст. до н. е., Ї напис на восьми уламках з двох бронзових посудин, знайдених на остров≥ ≥пр у 1876 р. Ћ≥тери цього напису дещо в≥др≥зн¤ютьс¤ за формою в≥д давньоф≥н≥к≥йських.
” перш≥й чверт≥ ≤’ ст. до н. е. ф≥н≥к≥йське письмо запозичили сем≥тськ≥ племена, ¤к≥ проживали на п≥вденному сход≥ ’анаанськоњ земл≥, в≥д сх≥дного берега ћертвого мор¤ ≥ дал≥ на п≥вдень. “ут жило ≥ невелике племТ¤ моав≥т≥в, ¤ке широко користувалос¤ ф≥н≥к≥йською абеткою, надавши њй локального, нац≥онального характеру. ¬ажливою памТ¤ткою моав≥тського письма вважаЇтьс¤ стела моавського цар¤ ћеша в≥д 842 р. до н. е., знайдена в 1868 р. за 40 км на сх≥д в≥д узбережж¤ ћертвого мор¤.
ѕисьмо на памТ¤тках з власне ф≥н≥к≥йськими текстами п≥зн≥шого пер≥оду (м≥ж V та ≤≤≤ ст. до н. е.) √. …Їнсен називаЇ середньоф≥н≥к≥йським. ќдн≥Їю з найдавн≥ших памТ¤ток цього письма Ї напис, зроблений ф≥н≥к≥йц¤ми, солдатами-найманц¤ми Їгипетського цар¤ ѕсамет≥ха м≥ж 650 та 595 рр. до н. е. на монумент≥ колоса храму јбу-—≥мбел.
—воЇр≥дного розвитку набуло ф≥н≥к≥йське письмо в м≥сцевост¤х ф≥н≥к≥йськоњ колон≥њ арфаген. ” руњнах стародавнього арфагена знаходимо багато табличок, монет, вкритих карфагенським Ц пун≥чним письмом. ѕ≥сл¤ пад≥нн¤ арфагена у 146 р. до н. е. пун≥чне письмо поступилос¤ м≥сцем латиниц≥, але частково збереглос¤, зазнавши зм≥н. ¬оно часто набуваЇ курсивного характеру, маЇ л≥гатури; таку модиф≥кац≥ю ми називаЇмо новопун≥чним письмом. –ештки його зберегались на територ≥њ “ун≥су в добу христи¤нства (до IV ст.).
’оч походженн¤ ф≥н≥к≥йського алфав≥ту дос≥ ще остаточно не зТ¤соване ≥ вченим доведетьс¤ ще багато працювати над розТ¤сненн¤м ц≥Їњ проблеми, але вплив ф≥н≥к≥йськоњ культури ≥, зокрема, письма на культуру сус≥дн≥х народ≥в Ї досить виразним. ¬≥д ф≥н≥к≥йц≥в п≥шов звичай наданн¤ л≥терам назв, побудованих за акрофон≥чним принципом, в≥д них в≥н перейшов до арамейц≥в, Їврењв, грек≥в, пот≥м до словТ¤н, араб≥в та ≥нших народ≥в. ¬загал≥ ф≥н≥к≥йське л≥терно-звукове письмо поширилос¤ в двох напр¤мах. Ќа —ход≥ на грунт≥ ф≥н≥к≥йського алфав≥ту виникло арамейське письмо, в≥д ¤кого ведуть своЇ походженн¤ майже вс≥ л≥терно-звуков≥ ≥ де¤к≥ складов≥ системи письма в јз≥њ; на «аход≥ сформувалос¤ грецьке письмо, в≥д ¤кого поход¤ть ус≥ системи письма Ївропейських народ≥в. Ѕ≥льш≥сть сх≥дних систем т≥Їю чи ≥ншою м≥рою збер≥гали ф≥н≥к≥йський консонантний принцип.
Ќова ф≥н≥к≥йська абетка, близько ≤’ ст. до н. е.